Головна Про компанію Рішення Прес центр Контакти
rus ukr eng

    ALCOMETER

У програмі ALCOMETER by Saturn ® Data International Ви маєте можливість виконати для себе автоматизований розрахунок максимальних теоретично можливих концентрацій етанолу у крові (в проміле )  в залежності від обсягу та міцності випитих напоїв за формулою Відмарка.

Просимо пам'ятати !
  • Вживання алкоголю в надмірних кількостях шкодить Вашому здоров'ю та здоров'ю оточуючих, а водіння в стані сп'яніння - неприпустимо.
  • Дані автоматизованого розрахунку є орієнтовними, не можуть служити доказом у суді, для заперечення лабораторних результатів.
  • Точно і оперативно визначити реальний індивідуальний вміст алкоголю в організмі, не вдаючись до інвазивних методів (пов'язаним з аналізом крові), Ви маєте можливість за допомогою спеціалізованих приладів - професійних алкотестерів концерну Dräger (Німеччина)
 

Терміни та визначення.

Під вмістом алкоголю у крові розуміється концентрація етанолу, що виражена в проміле.
Проміле - тисячна частка обсягу, так, вираз «концентрація алкоголю в крові 0,2 ‰ (проміле) » слід розуміти як те, що в одному літрі крові (або в 1000 мілілітрах) знаходиться 0,2 мілілітри чистого етанолу.

Знаючи концентрацію етанолу у крові в певний момент часу, можна розрахувати концентрацію алкоголю в будь-який момент часу і кількість певного алкогольного напою, необхідного для досягнення даної концентрації. Крім того, можна розрахувати необхідний час до повного виведення алкоголю з організму, тобто часовий інтервал до моменту настання «тверезості», що важливо, наприклад, при керуванні транспортними засобами та при роботі з механізмами.

Відлік наукового підходу до розрахунків ведеться від робіт шведського дослідника Еріка Матео Прохета Відмарка, який у 20-х роках двадцятого сторіччя провів серію досліджень на цю тему у Німеччині та опублікував свої «Теоретичні основи і практичне використання судово-медичного визначення алкоголю» ( Widmark EMP (1932) Die theoretischen Grundlagen und die praktische Verwendbarkeit der gerichtlichmedizinischen Alkoholbestimmung. Urban & Schwarzenberg, Berlin Wien). Саме там і була опублікована «формула Відмарка», що використовується досі, та описаний метод визначення концентрації алкоголю, який згодом отримав його ім'я:

   (формула 1), де

• c - концентрація алкоголю у крові в ‰ (проміле),
• A - маса випитого чистого алкоголю у грамах,
• m - маса тіла в кілограмах,
• r - коефіцієнт розподілу Відмарка (0,70 - для чоловіків, 0,60 - для жінок).

Для отримання розрахованої за формулою 1 реальної концентрації етанолу у крові потрібно відняти від маси випитого алкоголю А від 10% до 30% так званого дефіциту резорбції, так як частина алкоголю не доходить до периферичної крові. 

Однак, слід зауважити, що в реальності необхідно враховувати фактори, які впливають на концентрацію алкоголю в крові людини.

Фактори, які впливають на концентрацію алкоголю в організмі: маса тіла; зріст; стать; період часу, протягом якого був вжитий алкоголь; вид алкогольного напою, що вживався; ситість/голод; яка їжа була вжита до, під час та після вживання алкоголю; коефіцієнт резорбції; коефіцієнт редукції; швидкість обміну речовин і виведення етанолу з організму, особливості процесу окислення етанолу в печінці конкретної людини (регулюється низкою ферментів, активність яких і визначає індивідуальну витривалість до алкоголю та залежить від спадковості); звикання до алкоголю та ряд інших.

Коефіцієнт резорбції - масова частина алкоголю, що засвоюється людиною.

Коефіцієнт редукції - масова частина людини, на яку впливає алкоголь. 

Фармакокінетика етанолу.

  • Фаза всмоктування або резорбції: алкоголь потрапляє в організм зазвичай в момент вживання напоїв, що містять алкоголь і всмоктується через слизові оболонки шлунково-кишкового тракту. Всмоктування починається в ротовій порожнині, стравоході та шлунку. Але через нетривалий контакту слизових ротової порожнини і стравоходу з алкоголем частка резорбції алкоголю вкрай мала. У шлунку всмоктується близько 20 % від загального обсягу випитого алкоголю. Практично весь інший алкоголь всмоктується в тонкому кишечнику. При порожньому шлунку резорбція закінчується приблизно через 30-60 хвилин. Після всмоктування в кров'яне русло незначна частина алкоголю в незміненому вигляді починає виділятися через легені, частина знову виділяється у шлунок.

Дефіцит резорбції: частина алкоголю з невідомих на сьогоднішній день причин втрачається і не доходить до периферичного кров'яного русла. При порожньому шлунку губиться приблизно 10 % , а при повному 30 % випитого алкоголю. Дефіцит резорбції залежить також і від концентрації алкоголю в напої.

  • Фаза дифузії або розподілу алкоголю по середах організму: спочатку концентрація алкоголю в артеріальній крові вище ніж у венозній, потім йде вирівнювання концентрацій. Органи з більш високим вмістом води досягають вищих концентрацій ніж органи з низьким вмістом. Особливо швидко вирівнюються концентрації в органі та в кров'яному руслі, в головному мозку та в нирках.
  • Фаза виведення або елімінації: зниження концентрації алкоголю в крові з часом іде переважно за рахунок хімічної реакції з перетворенням етанолу за допомогою печінкового ферменту алкогольдегідрогенази в ацетальдегід. Таким шляхом утилізується 90-95 % всього резорбцірованого алкоголю.

Погодинна елімінація. Зниження концентрації етанолу в крові Е. Відмарк запропонував позначати β, зниження концентрації за годину, відповідно - β (60). Численні незалежні один від одного дослідження у багатьох країнах показали, що середній фізіологічний показник виведення етанолу за годину відповідає 0,15 ‰. Це так звана середня швидкість виведення етанолу з організму. Вона не залежить ні від статі ні від маси тіла і навіть (!) не змінюється у випадках захворювань печінки, стадії яких вже далеко зайшли. На практиці можна використовувати знання даного параметра для розрахунку досягнення стану «тверезості». Наприклад, для елімінації 1,5 ‰ алкоголю з крові потрібно 10 годин. Той, хто випив алкоголь з максимальною концентрацією 3 ‰ (у крові), буде тверезий приблизно через 20 годин.

Алкотестер - прилад для кількісного визначення алкоголю в організмі людини на основі аналізу повітря, що видихається.

Перші зразки алкотестерів з'явилися на початку 1930-х років у США, і могли лише показувати факт наявності алкоголю в крові, визначати кількість вони були ще не в змозі. Вони регулярно почали використовуватися поліцією з 1939 року, однак можливості їх стали наближатися до сучасних тільки через кілька десятиліть.

Перша «дихальна трубочка» була запатентована німецькою фірмою Dräger у 1953 році. Dräger більше 60 років займається даною тематикою і є законодавцем мод, а його прилади - еталоном інженерних рішень. Прилади широко використовуються для контролю тверезості на підприємствах з небезпечним виробництвом і для перед-рейсових перевірок водіїв. Якщо алкометр має посвідчення Міністерства охорони здоров'я, то це свідчить, що він може застосовуватися в медичній практиці. Для того щоб свідчення алкометра приймалися в суді як доказ, на нього повинен бути оформлений весь набір дозвільних документів, а саме: Сертифікат відповідності, реєстраційне посвідчення Міністерства охорони здоров'я, а також Сертифікат про затвердження типу засобу вимірювання. Останній документ передбачає наявність діючого Свідоцтва про повірку.

 

Нормативні документи:

Посилання по темі:

Чому алкотестер (алкометр) Dräger Alcotest 6810 і принтер Dräger Mobile?

Каталог «Професійні системи виявлення алкоголю та наркотиків»

Експертиза: Ми з'ясували, скільки можна випити за кермом

Каталог продукції Dräger

П'яних та аварій на дорогах України стане менше - Начальник Департаменту ДАІ МВС України Сергій Коломієць на прес конференції 22 жовтня 2009 повідомив: водіїв перевірятимуть на наявність алкоголю в крові алкометрами (алкотестерами)

© Saturn Data International, 1995-2018 Programming by Webo